Вагітність після зґвалтування:
що може бути гірше цієї ситуації за ступенем емоційного стресу?
Зґвалтування – зло. З природного співчуття до жертви зґвалтування законом України дозволено аборти на терміні вагітності після 12 до 22 тижнів. Багато хто вважає, що вагітність внаслідок зґвалтування може посилити та продовжити страждання жертви, а аборт дозволяє раніше розпочати відновлення. Чи є аборт єдиним виходом у цій ситуації? Яке рішення здатне нашкодити жінці найменше?
Доктор Сандра Махкорн, автор книги «Вагітність і сексуальне насильство: психологічні аспекти аборту», виявила у дослідженнях, що ті, хто вважають аборт неминучим чи найкращим вибором у цій ситуації, часто не поінформовані. Їх вводять в оману деструктивні стереотипи, що принижують людську гідність, про сутність насильства, жертви насильства і наслідки вагітності після зґвалтування. Забобони заважають, коли ми думаємо про тих, хто був зачатий внаслідок зґвалтування, як про потенційних ґвалтівників. Дитина не винна в тому, що була зачата подібним чином. Упередження та стереотипи сприяють подальшому травмуванню жертв зґвалтування та заважають жінкам вибрати життєву альтернативу для своєї дитини.
Сексуальне насильство, розвінчуючи міфи.
Згідно з визначенням, сексуальне насильство – будь-яка примусова сексуальна дія або використання сексуальності іншої людини проти її бажання. Сексуальне насильство може бути фізичним та виявлятися у вигляді агресії та сили. Може бути емоційним і виявлятися як влада та контроль над людиною. У сексуального насильства багато форм – від підглядання та оголення геніталій до зґвалтування та інцесту.
Сексуальне насильство – злочин. Секс без добровільної згоди є зґвалтування, що передбачено Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України. Якщо таке відбувається у шлюбі, це є обтяжливою обставиною при притягненні до відповідальності. Людина завжди має право відмовитися від статевих відносин, навіть якщо в неї були раніше з цією людиною інтимні відносини за взаємною згодою.
Гвалтівники зазвичай є знайомими чи родичами жертв. Одне британське дослідження показало, що злочинець був не знайомий із жертвою лише у 10% випадків. У 56% це був партнер жертви, а в 33% – друг, знайомий або член сім’ї. Можливо, ця людина, у свою чергу, теж стикалася у дитинстві із сексуальним насильством з боку своїх близьких чи знайомих дорослих.
Згідно зі статистикою, про два із трьох нападів сексуального характеру поліція не дізнається ніколи. Багато хто не повідомляє тому, що не хоче, щоб той, хто вчинив зґвалтування, опинився у в’язниці – можливо, вони закохані в нього, може, це член сім’ї або партнер і їх добробут залежить від нього, або зі страху більш жорстокого поводження надалі.
Хто винен?
Немає «типових» жертв. Це може статися з будь-якою людиною, незалежно від віку, раси, сексуальної орієнтації та віросповідання. Жодна людина не заслуговує на сексуальне насильство, і жодна її дія не виправдовує звинувачення в тому, що вона сама його викликала. Незалежно від того, де ти і що ти робиш, який твій одяг, випив(ла) ти чи перебуваєш під впливом наркотиків, ти не заслуговуєш на сексуальне насильство. Відповідальність за сексуальне насильство завжди лежить на тому, хто його чинить, а не на жертві.
На жаль, багато людей, як і раніше, швидко звинувачують жертву. “Як ти могла бути настільки наївною, щоб довіряти йому?”, “Ти тиняєшся по барах і пізно приходиш, це і призвело до неприємності”, “Ти неправильно одягаєшся”.
Звинувачення жертви відмовляє всіх жертв повідомляти про зґвалтування, заохочує ізоляцію та змушує жінок приховувати ознаки віктимізації. Оскільки вагітність неможливо приховати, менталітет звинувачення жертви лише спонукає вдатися до аборту.
Немає «нормальної» реакції на зґвалтування. Як і у випадку з іншими переживаннями, що високо травмують, реакція людини непередбачувана. Депресія, гнів, тривога, страх, вина, приниженість, бажання помсти та ін. – одні з короткострокових та довгострокових психологічних реакцій на зґвалтування. Сім’я та друзі часто відчувають незручність і збентеження і почуваються безпорадними. Такі поради як «Ти маєш залишити це позаду» і «Краще не зациклюватися на тому, що сталося» можуть ускладнити одужання вагітної жертви зґвалтування. Вони не висловлюють співчуття жертві чи поваги до дитини у разі вагітності.
Зґвалтування та вагітність.
Жертви зґвалтування можуть реагувати по-різному, дізнавшись, що вони вагітні.
Соціальне опитування 37 жінок, які завагітніли внаслідок зґвалтування, показало, що 5 жінок обрали аборт, а 32 – продовжили вагітність. Жінки привели кілька причин, чому вони не стали переривати вагітність. Одні заявили, що розглядають аборт як ще один акт насильства. Інші бачили дитину внутрішнім змістом чи метою життя. Були ті, хто вважав, що залишивши вагітність, вони переможуть зґвалтування. А самовідданий акт пологів допоможе їм відновити почуття власної гідності. Одна жінка сказала, що вона «більше страждатиме від душевних мук, якщо позбавить життя майбутньої дитини, яка ні в чому не винна». З тих небагатьох, хто вибрав аборт, більше 70% жалкували про це і заявили, що аборт доставив їм додаткові проблеми. Навпаки, серед тих, хто народив дитину, зачату внаслідок зґвалтування, задоволення було вищим, і жодна з жінок не висловила жаль з приводу пологів. Більшість жінок, які відмовилися від аборту, воліли ростити дитину, невеликий відсоток – віддав перевагу усиновленню.
Отже, аборт не є неминучим вибором. Любляча підтримка сім’ї, друзів та консультантів може мати велике значення.
Закон, захищаючи зґвалтовану жінку, надає їй право на аборт, і тим самим карає саму жінку, бо після аборту в неї виникають емоційні та фізичні наслідки. Внаслідок аборту гине також дитина, яка не скоювала злочину. Покарання, на яке заслуговує ґвалтівник, по суті, дістається жінці та дитині.
Не варто примушувати жінку до материнства і дитини, яку вона не може прийняти. Ніхто, насамперед вона сама, не повинна від себе цього вимагати. Можна народити дитину і передати її на усиновлення. Як було б добре, якби суспільство було настільки зрілим, щоб визнати гідність зґвалтованої жінки, яка гостинно приймає у своєму лоні безневинне створіння, з яким вона, тим часом, не може пов’язати своє життя.
Ви можете поговорити з нашими консультантами – кимось стороннім, хто може вас вислухати та підтримати, зателефонувавши по телефону.
Або заповнити контактну форму та наш консультант зв’яжеться з вами найближчим часом.
Отримати психологічну допомогу можна, зателефонувавши на гарячу лінію 15-47 з будь-якого телефону у Харкові чи національну гарячу лінію 0-800-500-335 (цілодобово)